Людина – легенда лісу

  5 липня 2018 року обірвалося життя справжнього патріота своєї справи, «Заслуженого лісівника»  України, майстра лісу Велико-Бобрицького лісництва ДП «Краснопільський лісгосп»  Михайла Андрійовича Дородька.

   Михайло Андрійович не пам’ятав війну, не бачив чужинців-окупантів, які знущалися над його односельцями, бо був дуже маленький,народився 6 вересня 1942 –го. До десяти років ріс під співанки добрих людей, які разом із своїми дітьми виховували і його. Коли підріс і став бігати з товаришами вулицями села, в дитячий розум вкарбувалися страшні картини,залишені війною: спалені хати, зруйновані приміщення, діти-сироти. Бачив малий Михайло й інше: трудове завзяття людей, які відбудовували зруйноване війною господарство. Вже тоді він старався хоч чимось допомогти патронажним батькам,підставити своє плече. Ганяв до лісу корівку, доки напасе її, назбирає грибів, шипшини, глоду, лікарських рослин. Тоді й зрозумів, що ліс – це велике багатство, він і нагодує, і зігріє, і душу заспокоїть своєю дивовижною красою. Мабуть саме це відіграло вирішальну роль при виборі професії. З десяти років Михайло виховувався в дитбудинках Низів і Гребениківки на Сумщині, тому швидко подорослішав, став самостійним. Прагнув добре навчатися.

   1960 року він почав працювати десятником Верхньосироватського лісництва. Всього навчився в досвідчених лісівників, до всього придивлявся, а головне, намагався бути справжнім господарем лісу. Помітивши це, тодішнє керівництво 1966 року запросило Михайла Дородька на посаду техніка-десятника у Великобобрицьке лісництво. І знову він призвичаювався до нових умов праці та нового колективу лісівників. Поважав і заохочував працьовитих і сумлінних лісорубів, і принципово, жорстко запитував з недбайливих. Завдяки цьому очолюваний ним колектив незабаром вийшов у число кращих у Краснопільському держлісгоспі, постійно перевиконуючи виробничі завдання. Відтоді Великобобрицьке лісництво стало для Михайла Андрійовича Дородька рідним.

   Улюблена праця в лісовому господарстві давала М.А.Дородьку насолоду і наснагу. І хоча він на той час уже мав великий практичний досвід, відчував, що бракує теоретичних знань. Тож вирішив вступити на заочне відділення Чугуєво-Бабчинського лісового технікуму. Навчався так само, як і працював, із самовіддачею. Його цінували в технікумі як кращого студента-заочника, завжди ставили у приклад. З червоним дипломом техніка лісового господарства М.А.Дородько відчув, що ще міцніше стоїть на ногах, хотілося трудитися ще краще. І це вдалося. Його лісозаготівельна бригада міцно утримувала першість у соціалістичному змаганні. До Михайла Дородька їхали за досвідом з інших лісництв Сумщини, а бригаді доручали найвідповідальніші завдання. Колектив вальників лісу, очолюваний майстром Михайлом Андрійовичем Дородьком, у 70-ті роки минулого століття виконував міждержавне замовлення щодо заготівлі деревини для потреб Народної Республіки Болгарії і успішно з ним упорався. Про це свідчить лист-подяка з міста Варни, в якому говориться: «Керівництво та міська влада м. Варна, Болгарія, висловлює сердечну подяку керівництву об’єднання «Сумиліс» м. Суми, УРСР, за досягнуті трудові результати лісозаготівельною бригадою під керівництвом Дородька Михайла Андрійовича».

   Змінювалися часи, змінювалися назви посад, які М.А.Дородько займав, але не змінювалося його ставлення до улюбленої справи. Неодноразово виборював звання «Кращий майстер лісу та лісозаготівель», його портрет неодноразово був у Книзі пошани Краснопільського держлісгоспу. До цих відзнак за сумлінну працю додалася Почесна грамота Президії Верховної ради СРСР, якою М.А.Дородька було нагороджено 1983 року. Михайла Андрійовича удостоєно ордена Трудової слави ІІІ ступеня, нагороджено медаллю «Ветеран праці». У березні 2002 року за багаторічну сумлінну працю в лісовому господарстві йому присвоєно почесне звання «Заслужений лісівник України». Шанували його як людину працелюбиву, надзвичайної скромності і простоти.

   Він віддав своє життя улюбленій справі і до останнього свого подиху був у колективі зі своїми колегами.  Михайла Андрійовича не стало, але пам’ять про нього завжди залишиться у серцях з ким він працював.  Нехай земля буде  йому пухом , а душі царство небесне.

                                                        КОЛЕКТИВ ДП «КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ ЛІСГОСП»