Опис
Крим, Кавказ, Європа, Західний Сибір.
До роду Липи входить майже 50 видів. Українська назва «липа» походить від давньослов’янського «липати» – липнути. У дерева липкі бруньки, листки і внутрішня поверхня кори.
Дерево до 30 м заввишки з шатроподібною кроною, стовбур до 0,8 м діаметром (у старих дерев). Кора на старих деревах тріщинувата, на молодих гладенька, темно-сіра, а на гілках жовтувато-зелена. Бруньки косояйцеподібної форми, до 8 мм довжиною і 2,5 мм довжиною, голі, жовто-бурі.
Квітки правильні, двостатеві, жовтувато-білі, духмяні, дрібні, з подвійною п’ятироздільною оцвітиною. У квіточок маленькі чашолистики і трохи довші пелюстки, від величезної кількості тичинок квітки здаються пухнастими. Зав’язь маточки містить 5 насінних зачатків, проте запліднюється лише один. Квітки зібрані в щиткоподібні суцвіття по 5–7 (10) штук. Над кожною квіткою формується довгий крилоподібний шкірястий, світло-зелений приквітник, який нагадує вузький сухий листочок. Влітку він прикриває квітку від дощу, а після достигання плодів відіграє роль парашюта.
Плід – тонкостінний, тонко повстисто-опушений, одно- або двонасінний горішок кулястої або овальної форми, сірого кольору, до 7 мм діаметром, опушені.
Листки зверху темно-зелені, зісподу сизуваті з борідками рудих волосків в кутах жилок; до 9 см діаметром, прості, округлої форми і серцеподібні при основі, нерівнобічні, на довгих тонких черешках, дрібно зубчасті, з витягнутою загостреною верхівкою; розташування чергове, молоді листки з прилистками, які пізніше відпадають Восени листки набувають світло-жовтого забарвлення.
Цвітіння в червні, тривалість 7–15 днів. Плоди достигають у кінці серпня – на початку вересня і зберігаються на деревах майже до весни. Плодоносить щорічно, починаючи з 20-річного віку.
Розмножується насінням, живцюванням, відсадками і кореневими паростками, причому паросткову здатність зберігає до глибокої старості.
Дуже тіневитривала, морозостійка, до ґрунту середньовибаглива. Відзначається довголіттям – середня тривалість життя до 300–400 років, окремі дерева доживають до 1200–1300 років. Має помірну швидкість росту, придатна для формування крони.
Медоносна, деревинна, харчова, лікарська, ефіроолійна, волокниста, кормова, декоративна й фітомеліоративна рослина. Липовий мед світло-жовтого кольору, часом зеленкуватий, з ніжним запахом липового цвіту, найкращий серед багатьох сортів, дуже смачний, корисний для здоров’я людини й ціниться вище інших сортів меду. Славиться липа і високою якістю деревини. Вона білого кольору, дуже легка, надзвичайно м’яка, добре обробляється, разом з тим міцна, не жолобиться і не тріскається, краще ніж більшість інших деревних порід фарбується і полірується, дуже легко колеться. Споконвіку виготовляли з неї скрині, вулики, шевські колодки, діжечки для меду і домашній посуд, іграшки і сувеніри. З неї виготовляли хохломський розписний посуд, який за своєю красою не поступається перед срібним і навіть золотим. З липової деревини можна вирізати високохудожні вироби і прикраси, зробити чудове мереживо для оздоблення будинків. В музеях можна побачити чудові позолочені рами для картин, карнізи, прикрашені меблі з липи. І зараз використовується для виробництва меблів, протезів, токарних і різьбярських виробів. Липова фанера використовується в авіації.
Плоди липи їстівні, за смаком подібні до горіхів. Молоді бруньок і листочки придатні для використання у весняних вітамінних салатах. Липовий цвіт використовується як лікарська сировина. Липова олія, виготовлена з плодів, вважається доброю харчовою олією, а макуха придатна для використання в кондитерській справі та на корм худобі.
Майже по всій Україні зустрічається в широколистяних лісах, по чагарниках. Як декоративну рослину висаджують у парках, садах, скверах, на алеях, в озелененні вулиць, на присадибних ділянках. На вулицях міст і селищ ця порода з величними і густими кронами дає багато тіні, покращує тепловий режим, поглинає шум, вбирає пилове забруднення з повітря завдяки липкому покриттю на листках, виділяє велику кількість фітонцидів, оздоровлюючи середовище.
