Опис

Інша назва (народні назви):  Обліпиха крушиноподібна, Обліпиха звичайна, щець звичайний.

Назва на латині:  Hippophae rhamnoides L..

Назва на російській мові:  облепиха крушиновидная, облепиха крушиновая.

Назва на англійській мові:  Common Sea Buckthorn.

Опис: Обліпиха крушиновидна — кущ родини лохових (Elaeagnaceae) (маслинкових) висотою 0,5 – 4 м, рідше деревце заввишки до 10м, з колючими гілками, вкритими сірою корою. Молоді пагони з дрібними кулястими бруньками, вкриті сріблястими лусочками, а багатолітні гілки — іржаво-бурі, бурі, або темно-бурі. У стародавній Греції обліпиха була відома як лікувальний засіб для коней. Використовували листя, від яких коні швидко набирали масу, а шерсть їх ставала коротшою і блискучою. Звідси латинська назва “гіпофе” (“ίππος” —кінь, “фаос” — блискучий). Латинська родова назва rhamnoides перекладається як «крушиноподібна». В українській науковій літературі XX століття назва “обліпиха крушиновидна” була дуже поширена, хоча у сучасному Словнику українських наукових і народних назв судинних рослин вона як основна не подана. З огляду на значну розповсюдженість цього чагарника для нього запропоновано епітет «звичайна»

Використовується:  як харчова, вітамінозна, пилконосна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна, косметична рослина. Лікарські властивості:  використовують плоди для одержання пераратів — обліпихового масла і олазоля.

Листки:  лінійно-ланцетні, без прилистків, завдовжки 2—8 см і шириною біля 0,5 см, цілокраї, зверху зелені, зісподу бурувато-сріблясті (від покриваючих їх білих і буроватих лусочок і волосків), на верхівці туповаті, рідше злегка загострені, сидять зближено

Коренева система:  Рослина має слабомичкувату шнуровидну поверхневу кореневу систему, яка дає кореневі пагони-зачатки. На корінні формуються клубочки (кореневі шишечки), за допомогою яких обліпиха засвоює атмосферний азот.

Насіння:  чорне, блискуче з рівчачком, до 5 мм завдовжки.

Квітки:  Рослина дводомна, вітрозапильна. Квітки одностатеві. Чоловічі квітки знаходяться на дуже коротких стеблах в кульових суцвіттях, пелюстки не утворюються. Тичинкові квітки буруваті, в коротких колосках, дрібні з глибокодвороздільною оцвітиною і чотирма тичинками. Маточкові квітки зеленуваті, малопомітні, з трубчастою дволопатевою оцвітиною, сидять у пазухах листків. Маточка одна, зав’язь верхня.

Плоди:  овальна кістянка (7—8 мм завдовжки), соковиті, гладкі, блискучі, жовтуваті або оранжево-червоні кулькоподібні з своєрідним смаком і ароматом. Плоди сидять густо, ніби обліплюючи стебло.

Цвіте і плодоносить:  Цвіте в квітні-травні, до розпускання листя або одночасно з ними. Плоди дозрівають в кінці серпня — в вересні; плодоносить щорічно і рясно починаючи з 4 — 5 річного віку.

Розмножується:  Добре розмножується живцями. Для цього їх на початку вегетації нарізають завдовжки 40 см. У викопаний рівчак (ширина — 10, глибина — 30 см), засипаний сумішшю річкового піску і гумусованого ґрунту (1:1), живці закопують на відстані 3 см один від одного, залишаючи зверху дві бруньки (у перші роки обліпиха дає стрижневий корінь і мало розростається). Верхній зріз живців змазують садовим варом. Для кращого укорінення живці затінюють і часто поливають. Можна також розмножувати обліпиху насінням і відсадками. Для зберігання в потомстві господарсько цінних ознак і властивостей використовують вегетативний спосіб розмноження.

Біологічні особливості:  У свіжих достиглих плодах дикорослої алтайської обліпихи міститься до 3,5% цукрів, 2,6% органічних кислот, 83,6—86,4% води, 2,8—7,8% жирної олії, 8,6—272,5 мг% аскорбінової кислоти (вітаміну C), 0,9—10,9 мг% — каротину, 0,016—0,035 — вітаміну В1, 0,1016 — 0,035 мг% тіаміну (тобто, вітаміну B1) і 0,038—0,056 мг% рибофлавіну (вітамін В2). В олії з плодів — до 300 мг% каротиноїдів, до 60 — каротину, до 160 мг% токоферолів, а в олії з насіння — 3,2 мг% каротину і до 120 — токоферолів. З кори виділений серотонін — речовина, що має протипухлинну дію. У м’якуші плодів обліпихи знайдено ароматичну олію (8-12-30%), цукри (до 2,5%), яблучну та цитринову кислоти (до 4%), дубильні, пектинові речовини, аскорбінову кислоту (200-480 мг/100 г), каротин ( до 8 мг/100 г), альфа-токоферол (28 мг/100 г), тіамін, рибофлавін (0,12 мг/100 г), ніацин, фолієву кислоту

Екологічні умови:  У природних умовах росте по берегах річок і озер як домішка до вербово-тополевих заплавних лісів. Світлолюбна, морозостійка рослина. Цвіте у травні, плоди достигають у вересні. У природному стані в Україні росте в дельті р. Дунаю (Одеська область), створюючи на піщаних кучугурах густі зарості. Культивується по всій Україні в полезахисних смугах, у захисних насадженнях уздовж доріг, у садах і парках. Входить до числа кущових порід для групових насаджень при озелененні населених пунктів. Поширена на Кавказі, південній частині лісової і степової зони Сибіру, гори Середньої Азії (Тянь-Шань, Паміро-Алтай, Джунгарський Алатау, Тарбагатай, Саурський хребет), Алтай, Східні Саяни. Зустрічається в Калінінградській області. Обліпиха відноситься до світлолюбних порід, що проявляється з першого року її життя. В плодоносних дерев відбувається щорічне всихання нижніх гілок і гілочок, що призводить до саморозріднення крони дерева і зміщення плодоносної зони на переферію. Природні місця розповсюдження вирізняються високою сухістю повітря, хоча її коренева система воліє зволожені місця поширення, характерні для долин рік і морського узбережжя. Обліпиха здатна переносити надлишкове перезволоження і навіть тривалі періоди затоплення. Особливо добре вона росте на ділянках з високим рівнем грунтових вод і проточним зволоженням. За рахунок кореневих пагонів-зачатків утворює обширні зарості. Природні зарості обліпихи зменшуються.