Опис
Латинська назва:Cotinus coggygria Scop.
Російська назва: Скумпия кожевенная (париковое дерево, желтинник)
Рід: Скумпія Cotinus Adans.
Родина: Сумахові Anacardiaceae Lindl.
Походження: Молдова, південь України, Кавказ, Середземномор’я, Мала Азія, Китай, Гімалаї.
Опис: Листопадне дерево до 12 м висотою, з кулястою чи зонтикоподібною кроною і стовбуром до 18 см в діаметрі, що вкритий тонкою коричнево-бурою корою; при пошкодженні стовбура рослина росте кущеподібно. Пагони зелені або червонуваті з освітленої сторони, голі, блискучі чи трохи опушені, з численними світлими сочевичками; на зламі пагонів виділяється молочний сік.
Квітка: Квітки дрібні, зеленувато-жовті, зібрані у кінцеві волотисті прямостоячі суцвіття (15–30 см завдовжки), здебільшого одно-, рідше двостатеві або стерильні; оцвітина подвійна, чашечка п’ятилисткова, віночок п’ятипелюстковий, тичинок п’ять, зав’язь тригніздна верхня. Після обпадання стерильних квіток їх квітконіжки видовжуються, вкриваються білими або рожевими ворсинками, надаючи суцвіттю декоративного вигляду.
Плід:Плід – суха косо-обернено-яйцеподібна кістянка (3–5 мм завдовжки), спочатку зеленувата, при дозріванні чорніє.
Листок: Листки темно-зелені із синюватим відтінком, прості, голі, цільні, овальної або обернено-яйцеподібної форми, довжиною 3–8 см, з округлою або трохи виїмчастою верхівкою; восени набуваючи багряного, золотистого чи фіолетового відтінку, забезпечують неймовірно декоративний ефект.
Основні дані фенологічного розвитку:Цвітіння із середини травня до середини червня, ще до вересня зберігається опушене суцвіття, через що дерево виглядає, як оповите червонуватим туманом. Плоди дозрівають в кінці серпня.
Фото рослини в різні пори року і в різні фази розвитку:
Використання в озелененні, народній медицині та ін.:Розмножується генеративним способом (насінням), а також вегетативно – живцюванням, відсадками і паростю. Тривалість життя скумпії – близько 100 років.В молодому віці при сприятливих умовах швидкоростуча. Світлолюбна, але витримує помірне затінення, морозостійка. До ґрунту не вибаглива, посухостійка. Добре переносить міські умови (дим, пил, гази). Скумпія має фітонцидні й інсектицидні властивості.У культурі дерево скумпія відоме ще з часів стародавнього світу, мабуть тому у нього так багато назв: жовтушник, венеціанський торбах, шкіряне дерево, перуковий кущ, димчасте дерево та інші. Через високий вміст флавоноїду фізегіну в стеблах і сьогодні вона вирощується у промислових масштабах – для отримання фазетину – жовтого та помаранчевого барвника для шкіри, вовни і шовку. Навіть в середньовіччі зі скумпії виготовляли жовтий барвник, також відомий під назвою «фустік». Кора може слугувати замінником хни. Листки скумпії використовують для дублення шкіри. Листки і квітки містять ефірну олію, яка використовується у парфумерії.Майстрами високо цінується деревина цієї породи, її ще називають жовтим сандалом, завдяки особливій пігментації вона має незвичне жовте забарвлення різноманітних одтінків – від оливкового і жовто-зеленого до червоно-жовтого. Деревина досить тверда, міцна, з красивою текстурою, чудово полірується; використовується для різноманітних поробок: жіночі прикраси, підставки, скульптури, ручки ножів, фоторамки, невеликі музичні інструменти. Цікаво, що ця деревина, навіть сира, горить практично без диму.Скумпія є сировиною для виробництва ряду медичних препаратів (на основі таніну). Усі частини рослини знаходять широке застосування в народній медицині.Культивують скумпію і як декоративно-листяну садову рослину – в міксбортерах, спільно з іншими кущами і трав’янистими багаторічниками; в композиціях з іншими деревними рослинами, де вона забезпечує виразний ефект за рахунок кольорів і можливості декоративного формування крони; часто розташовують в центрі композиції. Важливою є для зеленого будівництва в посушливих районах; у захисних смугах і полезахисних лісонасадженнях; добре затінює ґрунт і зменшує видування з лісосмуг листя, снігу й верхнього шару ґрунту.
